Історія земельної реформи в Україні: ключові етапи

Опубліковано 05 лютого 2019 року, 01:59

18.12.1990 – прийняття Верховною Радою УРСР Постанови “Про земельну реформу”, відповідно до якої всі землі республіки було оголошено об'єктом земельної реформи.
30.01.1992 – прийняття Закону України “Про форми власності на землю”, яким в Україні запроваджувалися три форми власності на землю: приватна, колективна і державна, причому юридично визнано, що дані форми власності є рівноправними.
13.03.1992 – прийняття Верховною Радою України Постанови “Про прискорення земельної реформи та приватизацію землі”, якою розпочато процеси роздержавлення, паювання та приватизації землі в аграрних підприємствах.
26.12.1992 – прийняття Декрету Кабінету Міністрів України “Про приватизацію земельних ділянок”, яким надано можливість безоплатно передавати громадянам України у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель, садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України.
10.11.1994 – прийняття Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва”, яким передбачалося проведення поділу переданих у колективну власність земель на земельні частки (паї) без виділення їх у натурі (на місцевості).
06.10.1998 – прийняття Закону України “Про оренду землі”, яким врегульовано орендні відносини, а також передбачено можливість оренди земельних часток (паїв), що стало вкрай необхідним і важливим в умовах трансформації форм господарювання на селі.
03.12.1999 – прийняття Указу Президента України “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки”, яким передбачався вільний вихід членів КСП із складу цих підприємств зі своїми земельними і майновими паями та створення на їх основі інших суб’єктів господарювання, заснованих на приватній власності.
25.10.2001 – прийняття нового Земельного кодексу України, яким регулюються земельні відносини з метою створення необхідних умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і форм господарювання.
22.05.2003 – прийняття Закону України “Про землеустрій”, який визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
05.06.2003 – прийняття Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, який визначав організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.